Вікторія Унучко, асистент Проекту ПРООН

 

Нещодавній навчальний тур Проекту ПРООН з енергосервісу засвідчив: в Латвії 1 ЕСКО-контракт. В Україні 172, до кінця року очікується 250-300. Навіть розуміючи, що балтійська країна у 20 разів менш за населення неньки, це надихає. Україна імплементувала західний інструмент залучення приватного капіталу в бюджетну сферу і за 3,5 роки випередила сусідку, яка вже 14 років в ЄС. До речі, не тільки її: за останнє десятиріччя в Норвегії укладено лише 64 контракти, в Швеції – 100. 


Чи є привід святкувати перемогу ? І так, і ні. Ні, тому що, 172 - крапля у морі 100 тисяч бюджетних установ України. Так, тому що, враховуючи, що держава десятки років шукаючи співпраці з бізнесом, нарешті розірвала це коло недовіри і довела свою партнероздатність успішними кейсами. 
Що стримувало ЕСКО в бюджетній сфері Латвії ? Основних бар’єрів два: гранти ЄС та законодавчі прорахунки. Все інше похідне. 85% енергоефективних заходів в громадських закладах останнє десятиріччя фінансується Європейським Союзом. Якщо бракує грантів, місцеві бюджети позичають в державного під 1,5% річних. Це значно викривляє ринок для бізнес-проектів, тому попит на ЕСКО був невеликий. Останні 3 роки виникла певна перерва з коштами Союзу. Попит виник. За 2014-2017 роки впроваджено законодавство для ЕСКО. Проявилася друга перешкода: бюджетне законодавство та Євростат. Платежі за енергосервіс розглядалися як борг (бюджетне зобов’язання) місцевих бюджетів. Мінфін країни гальмував укладення ЕСКО-контрактів щоб виконувати вимоги ЄС щодо граничних показників боргів та дефіциту зведеного бюджету. Рік тому бар’єр знівелювали: Євростат визнав, що майбутні виплати ЕСКО можна не вважати бюджетним боргом. 


Україна обійшла обидва бар’єри. Перший, простіше: тому що не у складі ЄС. Наша енергетична бідність – наша багатство. Без грантових вливань ми змушені шукати інструменти залучення позабюджетних інвестицій в енергоефективність. Другий: варто віддати належне прозорливості парламентарів та учасників розробки законодавства з енергосервісу. Цей ризик був передбачений заздалегідь. ЕСКО-платежі віднесли до умовних «довгострокових зобов’язань». Статус бюджетних зобов’язань (боргу) набувається виключно за умов фактичної економії енергоносіїв та комунальних послуг. Це позбавило процедури погодження містами кожного ЕСКО-контракту на національному рівні. Ми змогли уникнути помилок і зекономили декілька років.


Проте 172 може ніколи не перетворитися у 100 тисяч. В українських ЕСКО-проектах є дві проблеми: невелика глибина енергомодернізації та замала кількість контрактів відносно об’єктів, що потребують модернізації. Друга проблема є похідною першої. Вже керівники бюджетної сфери починають стримано розглядати пропозиції щодо ЕСКО-проектів, що гарантують економію 20-30%. Висуваються вимоги щодо 50-70%, тобто комплексної енергомодернізації. Проект ПРООН опитав 10 найактивніших інвесторів на ринку енергосервісу в бюджетній сфері. Компанії визначили 23 бар’єри розвитку ринку (технічні, законодавчі, організаційні, фінансово-економічні). Не буду описувати напрямки і перспективи їх вирішення. Це фоліант. Цікаво інше: всі компанії до першої п’ятірки чинників стримування віднесли фінансово-економічні перешкоди. Комплексні проекти коштують у 10-20 разів дорожче та мають окупність 8-15 років. Банки пропонують кредити на 5 років під 23-25% річних. Активних ЕСКО в бюджетній сфері України лише 15. Переважно малі і середні підприємства із відсутністю достатнього ліквідного майна для застави. Власних інвестицій такого масштабу у вітчизняних ЕСКО немає. За 3 роки обсяг інвестування сягнув лише до 2 млн дол. США, а потрібно 8 млрд. Проекти не відповідають викликам з боку замовників, виклики не корелюються з економічної привабливістю проектів для інвесторів. Економіка не складається, коло замкнулося. 


Невже успіх України є обмеженим у часі і результатах ? 
Логічно повернутися до назви публікації. Латвія має всі шанси наздогнати. Останні 3 роки балтійські колеги не марнували час: сформовано 2 Фонди. Один за кошти ЄБРР, другий – державні кошти. Фонди передбачили для ЕСКО 14 млн євро за механізмом факторингу (форфейтингу). Це викуп 80% ціни укладених контрактів (майбутніх грошових потоків). Цей продукт найбільш прийнятний для ЕСКО: грошові потоки значно перевищують обсяг інвестицій. За розрахунками на українському досвіді, енергосервісні компанії зможуть у тричі пришвидшити темпи інвестування. Під 5% річних на 5-15 років. Вже 7 латвійських ЕСКО готові розпочати проекти із вуличного освітлення і комплексної реновації бюджетних закладів. Ці умови забезпечать стрибок у кількості і глибині проектів. 
Завдання України запозичити ідею. Створити джерело на довгострокові ЕСКО-проекти під комплексну енергомодернізацію. Принципова особливість джерела – факторинг (форфейтинг). Далі – завдань не менш: як здешевити вартість ресурсів, збільшити строки кредитування, встановити мінімальної показники енергоефективності ЕСКО-проектів, впровадити систему моніторингу ефективності кредитування. 


Не претендуючи на вичерпність та системність, грубими мазками. Джерело - Фонд енергоефективності або будь-який інший Фонд створений МФО (ЄБРР, ЄІБ, МБРР) або державою (із гарантованим джерелом наповнення). Ставка – 8-10%. Строк 8—15 років. Умови: доведення заявлених показників протягом першого року, мінімальна економія 50%, моніторинг результатів 3 роки.
Логічне запитання: чи потрібен цей інструмент який вимагає такої системи стимулювання. Може європейський ЕСКО-бізнес все самотужки: глибоко, ефективно, масштабно ? Яскрава відповідь ілюструється у двох моделях розвитку: Швеція та Іспанія. Швеція має високоефективні ЕСКО-проекти. Маленька особливість: ЕСКО не інвестори, ЕСКО – інжиніринг. Для ефективного інвестування бюджетних коштів наймають ЕСКО, які пропонують оптимальні інженерні рішення та потім керують енергоефективністю об’єктів. Проекти комплексні, ефективність високі, грошу – звичайно- бюджетні та їх не бракує. Друга модель -Іспанія. В країні 120 ЕСКО. Контрактів на 1 млрд євро. ЕСКО вкладають власні або кредитні ресурси. Середня енергоефективність ЕСКО-проектів – 20-25%. Жодних комплексних проектів з окупністю 8-15 років навіть не розглядаються. Тому український ЕСКО-бізнес є віддзеркаленням загальноєвропейських тенденцій. За умов енергетичної залежності та браку 8 млрд дол США, Україна приречена обрати третю модель – Латвійську. Енергосервіс не панацея, але потужний інструмент, що може за 20 років охопити мінімум третину бюджетної сфери із досягненням європейських стандартів енергоспоживання.

 

Ми завжди стримано оцінюємо результативність реформ. Тут без зайвого пафосу можна сказати: Україні є чим пишатись. Проте, не лише тим, що Україні надано природою, а творінням інтелекту української нації: з нуля створений новий ринок, який покликаний витягнути країну із енергетичної залежності. Країна, яка імплементувала європейський інструмент краще за деяких членів ЄС, може все.